ПРОЕКТ ПРОГРАМИ ПАРТІЇ «ЗА УКРАЇНУ!»

2.7. Європейська інтеграція
Україна має від декларацій і епізодичних дій перейти до реальної інтеграції до спільного європейського дому.
Український народ має повною мірою усвідомити себе частиною єдиної європейської цивілізації і об’єднатися навколо цілі повернутися додому в Європу. Держава має сприяти цьому усвідомленню.
Україна має цілеспрямовано рухатися до членства в Європейському Союзі. Навіть якщо окремі сили всередині ЄС не будуть зацікавлені в інтеграції України, ми маємо привести наше законодавство й стандарти (у т.ч. технічні) у відповідність з нормами ЄС.
Всі нові закони й інші нормативно-правові акти мають відповідати європейському законодавству, а прийняті раніше – поетапно приводитися у відповідність з європейським правом.
Слід домагатися якнайшвидшого створення зони вільної торгівлі з ЄС.
Україна має заохочувати приток інвестицій, технологій та туристів з країн Європи, водночас розширюючи можливості українських громадян вільно пересуватися континентом, а українського бізнесу – продавати свою продукцію в країни ЄС і інвестувати в стратегічно важливі об’єкти по всій Європі.
Україна має інтегруватися в європейський освітній та науковий простір, включаючи спільні наукові дослідження, обмін науковою інформацією, можливість для українських студентів продовжувати навчання в університетах інших країн Європи і навпаки.
Енергетичне система України має інтегруватися в єдину енергосистему Європи. Для цього слід запровадити загальноєвропейські правила на українському енергоринку, починаючи з ринку електроенергії, продавати російський газ і нафту європейським споживачам на східному, а не західному кордоні України, забезпечити роботу в аверсному режимі нафтопроводу Одеси-Броди-Гданськ, координувати з ЄС політику в галузі енергозбереження і розвитку відновлювальної енергетики.
Україна має створити сучасні транспортні комунікації з об’єднаною Європою, включаючи швидкісне залізничне й автомобільне сполучення.
Слід звернути особливу увагу на тісну співпрацю з Польщею та іншими країнами-сусідами України, які вже є членами Європейського Союзу, а також упроваджувати в Україні позитивний досвід цих країн.

2.8. Україна у світі
Пріоритетними завданнями у сфері зовнішньої політики мають стати європейська і євроатлантична інтеграція, підсумком яких стане повноправне членство України в ЄС і НАТО.
Водночас зовнішня політика України має бути спрямована на посилення впливу України в Європі та світі, забезпеченні регіональної стабільності, поширення української культури, захист прав українців за кордоном, заохочення в’їзного туризму й іноземних інвестицій в українську економіку.
Україні слід активізувати іміджеву рекламу за кордоном, налагодити експорт українського культурного продукту і посилити зовнішньоекономічну політику, спрямовану на підтримку українських виробників. З цією метою слід розбудувати мережу культурних і економічних представництв за кордоном і домогтися їх ефективної роботи.
Українська діаспора (включно з новітніми трудовими мігрантами) має отримати всебічну підтримку держави і стати одним із засобів відстоювання українських інтересів у світі.
У відносинах з Росією пріоритетними питаннями є розширення сфери вільної торгівлі між країнами, досягнення взаємовигідних домовленостей в енергетичній галузі, демаркація й делімітація кордонів (у т.ч. в Азовському морі й Керченській протоці), виведення Чорноморського флот Російської федерації з Криму, захист прав українців у Росії.
Необхідно зміцнювати зв’язки України зі США, Канадою та Японією, насамперед у галузях освіти, науки, й технологій, безпеки.
Українська дипломатія і бізнес мають активніше працювати в Азії та Африці, насамперед – на Близькому Сході.

3. Право й безпека
Українці зможуть бути вільними, а Україна – сучасною й процвітаючою лише за умови здатності нації захистити свою свободу.
Мова йде як про встановлення і дотримання належного правового порядку всередині країни, так і про захист від зовнішніх загроз.
Правовий хаос, безкарність впливових правопорушників з одного боку і беззахисність звичайних людей – з іншого створюють украй несприятливе середовище для життя, праці й підприємництва.
Для того, щоб життя в Україні було безпечним, а надбання й ініціативи людей – захищеними від протиправних зазіхань, потрібна система дієвого законодавства, спрямованого на захист прав людини й державних інтересів, ефективні правоохоронні органи й збройні сили, а також незалежний і неупереджений суд, якому можна було б довірити вирішення спорів.
Люди захищатимуть державу, якщо держава буде справедливою і дбатиме про захист прав кожної людини.

3.1. Протидія корупції
Корупція міцно пустила коріння в усіх сферах суспільного й державного життя. Це – головне зло, яке гальмує сьогодні розвиток країни.
Щоб здолати корупцію, боротьба з нею має вестися і згори, і з низу, так що вся країна має змінити звичний стиль життя і вирішення проблем.
Пакет антикорупційних законів, ухвалених парламентом влітку 2009 року, слід у повному обсязі і якнайшвидше впровадити в життя.
Службовці та виборні особи мають декларувати доходи, видатки та конфлікти інтересів і нести відповідальність за приховування інформації.
Має бути створене антикорупційне бюро, керівництво якого призначатиметься Верховною Радою на тривалий термін без права дострокового звільнення з посади (за винятком звільнення за власним бажанням). Антикорупційне бюро має отримати широкі повноваження по боротьбі з корупцією, насамперед – у вищих ешелонах законодавчої, виконавчої та судової влади.
Але для того, щоб боротьба з корупцією дала стійкий позитивний ефект, слід усунути насамперед причини цього явища. Перш за все, слід ліквідувати чи значно спростити більшість дозволів і погоджень, які спонукають людей давати хабарі, аби не гаяти часу й не терпіти знущань. Парламент, уряд і місцеве самоврядування мають постійно працювати над тим, щоб люди могли якомога рідше звертатися до органів влади, а якщо без цього не обійтися - щоб їх обслуговували швидко і якісно.
Так само важливими є однозначні й чіткі норми законодавства, щоб усі однаково розуміли, що можна робити, а чого не можна. Тоді чиновники не зможуть брати хабарі за «правильне» трактування двозначних норм.
Порядок прийняття рішень з усіх питань, з якими громадяни звертаються до органів влади, має бути регламентований і оприлюднений, щоб чиновник не міг відступити від нього, не порушуючи закону. При цьому такий порядок має бути максимально простий і зручний для клієнтів.
Сприятиме зниженню рівня корупції й податкова реформа, встановлення помірних ставок податків і спрощення їх адміністрування.
Важливим аспектом подолання корупції та рейдерства є занесення всіх матеріальних і нематеріальних активів до реєстрів власності. Ідеться насамперед про кадастр земельних ділянок, реєстр прав власності на нерухоме майно, реєстр підприємств та компаній, реєстр відомостей про заставу тощо.
Значна частина інформації з цих реєстрів має бути загальнодоступною, що значно ускладнить порушення прав власності.
Під час прийняття нових законів та інших нормативно-правових актів має обов’язково здійснюватися їх державна (а за бажанням громадських об’єднань – також і громадська) експертиза на предмет корупційної складової.

3.2. Реформування правоохоронних органів
Нинішня система правоохоронних органів є вкрай неефективною і наскрізь корумпованою. Без її реформування не може бути й мови про безпечне життя людей і надійний захист їхніх прав.
Прокуратура має зосередитися на питаннях слідства й державного обвинувачення, а Служба безпеки – на захисті національної безпеки України і протидії екстремізму та тероризму. Від інших, неприродних для них завдань і функцій, ці відомства мають бути звільненні.
На зміну міліції, враженої корупцією й безвідповідальністю, має прийти поліція європейського взірця.
Поліція має відрізнятися від міліції не лише за назвою, але й за функціями.
Головною відмінністю поліції має бути її універсальність. Кожен поліцейський повинен, незалежно від спеціалізації, негайно стати на захист порушених прав громадян чи надати іншу необхідну допомогу людям, що її потребують. Насамперед поліцейський має припиняти всі порушення закону, включно з найдрібнішими: від незаконної торгівлі - до кинутого під ноги сміття, від порушень правил дорожнього руху (в т.ч. й пішоходами) – до куріння чи пияцтва в заборонених місцях, від несплачених податків - до вуличної бійки чи крадіжки.
Поліцейські, які регулярно «не помічають» порушень у себе під носом, мають звільнятися зі служби.
Чисельність поліції має бути в кілька разів меншою ніж нинішньої міліції, а її освітній рівень, фізична й психологічна підготовка, технічне забезпечення – на порядок кращими.
Від самого початку реформи слід убезпечити поліцію від корупції, безкарності та бездіяльності. Для цього слід провести ретельний відбір працівників до новоствореної інституції з залученням до кваліфікаційних комісій громадськості та фахівців. Якомога більше поліцейських, включаючи весь керівний склад, мають пройти стажування в країнах ЄС. Заробітна плата поліцейських має бути високою. Поліцейські, помічені в корупції чи інших правопорушеннях, мають негайно звільнятися й притягатися до відповідальності. З іншого боку, всі громадяни, включно з високопосадовцями, мають беззастережно виконувати законні розпорядження поліції. Держава має забезпечити престиж поліцейської служби і стимулювати поліцейських до сумлінної боротьби зі злочинністю.
Кожен поліцейський повинен мати належну фізичну форму й професійні навички, а також доброчесну репутацію, які перевірятимуться під час атестації і невідповідність яким буде підставою для звільнення.
Кожен громадянин має знати, що з поліцією не жартують, а кожен поліцейський – що порушення ним прав громадян означає кінець його кар’єри.
Антикорупційне бюро та поліція внутрішньої безпеки мають слідкувати за спробами корумпувати поліцію, якнайширше залучаючи до цього громадян. Кожна спроба дати хабара поліцейському має закінчуватися кримінальною відповідальністю для того, хто дає хабар, а кожна спроба поліцейського взяти хабар – кримінальною відповідальністю такого поліцейського.
Громадяни мають відчувати, що звернувшись в поліцію по захист прав, вони вирішать проблеми, а не отримають нові проблеми.

3.3. Судова реформа
Не лише жодна людина, але й народ та держава в цілому не можуть почуватися безпечно, доки в Україні діє упереджений і корумпований суд.
Реформа судочинства є нагальною потребою життя.
Судді мають бути більш незалежними від інших гілок влади і від керівництва судів. Водночас суддів слід позбавити недоторканності і впровадити в практику притягнення їх до належної відповідальності за корупційні рішення та дії, щоб їхня незалежність не перетворювалася в безкарність.
Необхідно змінити порядок призначення суддів.
Розподіл справ між суддями в судах має бути автоматизованим, і голова суду не може мати на нього жодного впливу.
Сторони судового процесу мають бути справді рівними (наприклад, у збиранні доказів). Необхідно подолати практику майже всуціль обвинувальних вироків судів.
В кримінальному судочинстві слід запровадити передбачений Конституцією суд присяжних, який має приймати рішення про винність чи невинність обвинуваченого.
Судді не мають бути перевантаженими справами, а суди – відвідувачами. Кожен суд повинен отримати належне приміщення, щоб судові процеси були справді відкритими для всіх бажаючих. Судова система повинна належно фінансуватися, а висока зарплата судді – стати одним з запобіжників корупції.
Всі судові рішення мають негайно оприлюднюватися в Єдиному реєстрі судових рішень, доступному в Інтернеті.
Суд має контролювати і забезпечувати виконання власних рішень, маючи для цього належні можливості використання виконавчої служби та поліції.
Невиконання судового рішення чи затримка з його виконанням мають стати невигідними через посилення покарання за таке правопорушення.
Суди апеляційної інстанції мають розглядати справи й виносити рішення по суті, а не відправляти справи на повторний розгляд в суди першої інстанції. Для цього апеляційні суди мають отримати належне кадрове й технічне забезпечення.

3.4. Національна безпека
Політика безпеки має бути спрямована на подолання внутрішніх і зовнішніх загроз країні.
Серед внутрішніх загроз ключовими є корупція, забруднення довкілля, низький рівень стандартів життя, політична нестабільність, правовий нігілізм, відсутність єдності нації навколо основних пріоритетів розвитку, високий рівень злочинності, технологічна відсталість, загроза техногенних катастроф, незадовільний рівень освіти тощо. Для подолання цих загроз слід здійснити комплексні реформи в багатьох сферах, задіявши політичні, економічні, правові механізми.
Зовнішні загрози залежать не лише від стану справ у країні, тому для їх подолання слід застосувати комбінований підхід – ліквідація факторів, що посилюють ці загрози всередині країни і одночасну протидію негативному впливу ззовні.
Пріоритетним завданням є захист українського інформаційно-культурного простору. В інформаційному просторі загалом, а в засобах масової інформації - в першу чергу, слід припинити антиукраїнську пропаганду, а також поширення інформації, що шкодить безпеці й здоров’ю людей. Держава має створити належні умови для того, щоб в українському інформаційно-культурному просторі домінувала українська мова, український культурний продукт і українське бачення ключових питань внутрішньої та зовнішньої політики.
Діяльність антиукраїнських організацій на ЗМІ має бути припинена, а українські та іноземні громадяни, що посягають на незалежність і цілісність України – притягнуті до відповідальності.
Служба безпеки України та інші правоохоронні органи мають захистити права українців та інтереси держави від посягань ззовні.
З метою захисту економічного суверенітету Україна має звернути основну увагу на енергетичний сектор. Залежність економіки від російського газу слід звести до мінімуму шляхом зниження загального рівня споживання газу (через встановлення ринкових тарифів всередині країни та застосування енергозберігаючих технологій), нарощення власного видобутку газу та перехід на інші джерела енергії.
Для подолання залежності від російського ядерного палива слід перейти до закупівлі ядерного палива з альтернативних джерел і водночас відмовитися від планів будівництва нових ядерних реакторів.
Запуск в аверсному режимі нафтопроводу Одеса-Броди-Гданськ дозволить зробити каспійську нафту як альтернативу російській більш доступною і в Україні, і в усій Європі.
Україна має посилити зовнішню розвідку та інші структури, що здатні попередити зовнішні загрози і сприяти їх подоланню.

3.5. Оборона
Держава має звернути належну увагу на Збройні Сили України. ovent.info
Головними завданням в галузі оборони є підвищення патріотизму армії, модернізація озброєнь та системи управління військами, а також вступ України до НАТО.
Насамперед, в українській армії мають панувати український дух, українська мова і високе почуття громадянського обов’язку. Солдати й офіцери мають пишатися своєї країною і бути сповненими рішучості її захищати. Для цього слід посилити вимоги до патріотичного виховання в армії та здійснити необхідні кадрові зміни – армією на всіх рівнях мають керувати патріоти, які водночас є професіоналами.
Армія має бути позбавлена функцій, що не мають стосунку до оборони країни.
Національна система військового планування і управління має бути модернізована.
Фінансування армії має бути істотно збільшено. Кошти оборонного бюджету слід спрямувати перш за все на навчання й бойову підготовку військ, закупівлю й ремонт військової техніки, наукові розробки в галузі оборони.
Необхідно відмовитися від розпорошення витрат, сконцентрувавши головні зусилля й ресурси на протиповітряну оборону, сили спеціальних операцій, військову розвідку, а також сили швидкого реагування.
Оплата військовослужбовцям має бути збільшена, що, серед іншого, дозволить перейти до професійної армії, скасувавши призов до війська.
Водночас Україна має впорядкувати облік резервістів і створити надійну систему мобілізації, а також достатні матеріальні резерви на випадок військового конфлікту.
Українська армія за кілька років має стати повністю професійною і цілком відповідати стандартам НАТО.
Українські війська мають активніше взаємодіяти з військами партнерів по НАТО та інших дружніх держав у рамках військових навчань та міжнародних миротворчих операцій. Українська армія має захищати громадян України та її національні інтереси, у т.ч. беручи участь у боротьбі з піратством на морі.

3.6. Розподіл відповідальності
В Україні має бути створено систему, яка не допускає ситуації, що за певну невирішену проблему чи правопорушення ніхто не відповідає.
Відповідальність за певні ділянки роботи, як і відповідальність за різні види порушень, має бути справедливо розподілена між державою, її органами й посадовими особами, органами самоврядування, громадянами тощо.
Органи влади та посадовці мають невідворотно нести відповідальність за невиконання свої обов’язків, перевищення повноважень, корупцію тощо. Нездатність певної установи забезпечити надання послуг, задля надання яких ця установа існує, має бути підставою для прийняття адміністративним судом рішень, які в той чи інший спосіб розв’яжуть проблему. Держава та її посадові особи не можуть мотивувати невиконання законів жодними перешкодами чи проблемами.
Водночас на громадян, місцеві громади та бізнес також має бути покладено обов’язок дотримуватися закону, і їх відповідальність за порушення має бути так само невідворотною.
Підприємства, установи та організації, власники та орендарі майна мають дотримуватися архітектурних та санітарних норм, не забруднювати довкілля, не порушувати прав споживачів тощо, і відповідальність за порушення цих правил слід посилити й забезпечити її невідворотність.
Слід докорінно переглянути систему штрафних санкцій, передбачених Кодексом про адміністративні правопорушення. Деякі норми Кодексу слід ліквідувати чи об’єднати з іншими, натомість – запровадити нові норми, які передбачають покарання за порушення будь-яких прямих вимог закону. Не може існувати прямої вимоги закону, за порушення якої немає хоча б адміністративного покарання. Розміри штрафів за більшість правопорушень слід багаторазово підвищити, водночас встановивши в Кодексі чіткий розмір штрафу (замість нинішньої «вилки» «від» і «до», яка, як і низькі розміри штрафів, провокує безкарність і корупцію). Адміністративні штрафи мають стягувати безпосередньо адміністративні органи. Громадянин може оскаржити штраф у суді. Ніхто не повинен мати шансів уникнути сплати законно призначеного штрафу, а зволікання зі сплатою має вести до значного зростання суми і її примусового стягнення.
Слід пом’якшити кримінальну відповідальність за злочини, не пов’язані з зазіханням на життя, безпеку й здоров’я людей та національну безпеку країни. Більшість таких злочинів слід карати не тюремним ув’язненням, а високими грошовими штрафами чи примусовими роботами без позбавлення волі.
Це дозволить розвантажити тюрми і зменшить число людей, які, потрапивши через дрібний злочин за грати, виходять на волю сформованими злочинцями.
Правовий порядок в Україні має забезпечувати граничну невигідність для посадовців спроб ігнорувати закони.
Водночас самі закони мають бути зваженими й такими, щоб їх за наявності політичної волі можна було виконати. Це накладає особливу відповідальність на Верховну Раду за прийняття якісних законів, а на правоохоронні органи та суди – за їх безумовне виконання.